В Україні почали розробляти нову міграційну стратегію, яка має змінити правила працевлаштування іноземців і підтримати економіку. А тим часом українські міста вже залучають іноземних працівників через гострий дефіцит кадрів, пише ТСН.
Іноземні працівники у регіонах України
Перші групи іноземних працівників уже з’явилися на вулицях обласних центрів. Так, зокрема, міський голова Черкас Анатолій Бондаренко повідомив, що підрядник, який виконує асфальтування доріг, найняв близько десяти працівників з-за кордону за робочими візами. Вони почнуть працювати найближчими тижнями.
За словами очільника міста, комунальний сектор відчуває гостру нестачу слюсарів, ремонтників та двірників. Наразі ці вакансії здебільшого закривають жінки, проте ресурсів усе одно бракує.
Схожа ситуація склалася в Івано-Франківську. Міський голова Руслан Марцінків, зкрема, заявив, що будівельні компанії вже залучають іноземців, зокрема, з Індії. Він пояснив це мобілізацією та виїздом населення за кордон, що спричинило дефіцит робочої сили. Хоча міська влада не бере участі у погодженні таких рішень, приватні забудовники самостійно залучають мігрантів, аби не зупиняти об’єкти.
Критичний дефіцит робочих рук в Україні
Ці приклади лише відображають загальнонаціональну тенденцію. Експерти говорять про системний дефіцит кадрів, який охоплює ключові галузі економіки.
Президент Асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник в ефірі День.LIVE заявив, що Україна вже відчуває нестачу працівників у ключових галузях. За його оцінкою, близько 70% українців, які перебувають за кордоном, можуть не повернутися без створення конкурентних умов. Це формує ризик нової хвилі трудової міграції та поглиблює дефіцит кадрів у будівництві, транспорті, енергетиці та сфері послуг.
Воскобойник попереджає про прямий вплив ситуації на інфраструктуру. Брак працівників може ускладнити ремонт мереж, логістику та постачання.
Він закликає розпочати відкриту суспільну дискусію, зважаючи на те, що лише 42,4% громадян підтримують роботу мігрантів, тоді як майже 45,9% опитаних виступають проти такої ініціативи.
“Я з задоволенням подивлюсь на ці 46% українців, котрі проти. А потім будуть жалітися: “У нас немає води, нам невчасно ремонтують світло, у нас не доставляють продукти харчування, у нас нема кому працювати в сільському господарстві”, — наголошує експерт
Скарги бізнесу на залучення іноземних працівників
Попри очевидну потребу в робочій силі, бізнес стикається з бар’єрами у залученні іноземних працівників через надмірну вартість та тривалість процедур. Так, легалізація одного працівника обходиться у суму від 40 до 150 тисяч гривень. Нарізі процедури залучення іноземних працівників займають більше часу, ніж у багатьох європейських країнах.
Представники рекрутингової сфери наголошують на непрозорості роботи консульських служб та хаотичності перевірок. Компанії змушені інвестувати значні кошти в пошук та логістику десятків кандидатів, але через відмови у візах до країни доїжджає лише 10-20% від найнятого персоналу.
Така ситуація перетворює залучення мігрантів на фінансову прірву, оскільки державні мита та збори бізнес сплачує за кожного претендента незалежно від результату. У підсумку нинішні правила роблять трудову міграцію економічно нерентабельною для більшості секторів економіки.
Нова міграційна стратегія України
Саме ці фактори підштовхнули владу до перегляду підходів. За оцінками Міністерства економіки, для забезпечення зростання ВВП на рівні 7% країні знадобиться до 4,5 млн додаткових працівників до 2030 року. Внутрішніх ресурсів для цього недостатньо, тому влада розглядає залучення іноземців як один із ключових інструментів.
Саме через все це в Україні заговорили про необхідність перегляду підходів до міграційної політики. Голова Офісу президента Кирило Буданов заявив, після наради щодо співпраці з африканськими країнами МЗС та СБУ отримали доручення опрацювати зміни до списку держав із так званим “міграційним ризиком”.
Ці зміни можуть спростити в’їзд і легалізацію іноземців. Наразі список включає близько 70 країн, серед яких Індія, Бангладеш, Ефіопія, Кенія та Нігерія. Саме через цей статус багато кандидатів не проходять візові процедури.
Буданов наголошує, що держава враховує і безпекові ризики. Частина іноземців після оформлення документів залишає роботодавців або використовує Україну як транзит до ЄС. Тому нові правила мають поєднати економічні інтереси та контроль за міграцією.
Цифровізація міграційних процедур в Україні
Практичним інструментом змін може стати законопроєкт № 14211. Документ передбачає створення єдиного державного вебпорталу для роботодавців та іноземних шукачів роботи. Система дозволить проводити всі перевірки онлайн ще до моменту перетину кордону.
Ключове нововведення — запровадження єдиної посвідки, яка одночасно дає право на проживання та працю. Це усуне корупційні ризики та людський фактор. Якщо кандидат успішно проходить дистанційну перевірку, він отримує гарантії в’їзду, що робить інвестиції бізнесу в рекрутинг прогнозованими та безпечними.
Практичний досвід компанії Fillin із залучення працівників із Колумбії довів, що іноземці успішно інтегруються в українські колективи та демонструють високу мотивацію. Масштабування цього досвіду на країни Азії та Африки потребуватиме додаткових інвестицій в адаптаційні програми через культурні відмінності, проте це логічний крок для подолання дефіциту лінійного персоналу.
Кадровий резерв: 8 мільйонів фахівців віком понад 55 років
Альтернативою масовому залученню іноземних працівників може стати активізація людей віком 55+. Український ринок праці після 2021 року втратив до 17% робочої сили, але в країні залишається значний внутрішній резерв — близько 7–8 млн людей старшого віку, більшість із яких не бере участі в економіці.
За оцінками демографів, рівень зайнятості цієї групи в Україні суттєво нижчий, ніж у ЄС. Якщо серед українців 55–64 років працює приблизно 40–45%, то в Євросоюзі — понад 65%. Це означає, що країна недовикористовує власний кадровий потенціал, який може частково закрити дефіцит робочої сили вже зараз.
Експерти наголошують, що залучення людей 55+ можливе лише за умови змін у бізнесі. Роботодавці мають модернізувати робочі місця, зменшити частку важкої фізичної праці та впроваджувати нові підходи до організації роботи. Ключовим бар’єром залишаються стереотипи щодо віку, які змушують компанії відмовляти кандидатам ще до оцінки їхніх реальних навичок.
У короткостроковій перспективі саме ця група може стати найшвидшою відповіддю на кадрову кризу. Люди старшого віку вже перебувають в Україні, мають досвід і часто готові працювати. Водночас повернення трудових мігрантів залежить від безпеки та економічних умов і потребує значно більше часу.
