Поява законів в Україні – це складний процес: ініціативи проходять через парламентські комітети, голосування і можуть навіть кілька разів повертатися на доопрацювання. Лише в разі успішного завершення всіх етапів законопроєкт доходить до підпису президента.
Про те, як законопроєкт стає законом – у матеріалі видання “Політаналіз”.
Що таке законопроєкт
Будь-який закон спершу є лише законопроєктом. Це документ, який подають до Верховної Ради на розгляд. Усі проєкти законів, їхні деталі та статус, до речі, можна переглянути на сайті парламенту.
Згідно з Конституцією України, подати законопроєкт можуть:
- президент України;
- народні депутати;
- Кабінет міністрів.
Загалом усе починається саме із законодавчої ініціативи. До самого ж процесу розробки законопроєкту можуть залучати юристів й експертів, які утворюють робочі групи.
Далі все йде за стандартною схемою:
- законопроєкт подають до Верховної Ради;
- документ розглядає профільний комітет;
- потім відбувається голосування у парламенті щодо ініціативи;
- фінальний крок – підпис президента.
Водночас спрогнозувати скільки часу займе увесь процес – доволі складно. Законопроєкт подають до Ради у письмовій формі, з підписом ініціатора чи ініціаторів. До тексту документа також додаються пояснення, у яких уточнюється, що саме повинен змінити законопроєкт та скільки це коштуватиме.
Після подання до Ради документ мають зареєструвати протягом 5 днів. Далі його перевіряє спеціальний комітет – дивиться, чи все відповідає законам. Якщо є проблеми, проєкт повертають назад із поясненнями, зазвичай протягом 15 днів.
Якщо ж все добре, документ йде в профільний комітет. Їх у ВР кілька десятків, і кожен відповідає за свою тему. У комітеті законопроєкт можуть розглядати стільки разів, скільки потрібно. Після цього висновок – чи варто взагалі виносити ініціативу на розгляд у залі парламенту.
Як законопроєкт стає законом
Після профільного комітету законопроєкт потрапляє у порядок денний. Це може зайняти до місяця часу. Ще до 30 днів проходить перед тим, як його винесуть на перше читання.
Далі починається розгляд у залі, і тут є кілька етапів:
- перше читання – депутати обговорюють ідею в цілому: що саме пропонують змінити і як це працюватиме. Після цього можуть підтримати основу, відправити на доопрацювання або ж навіть одразу ухвалити, але таке трапляється рідко;
- друге читання – статті законопроєкту розбирають по пунктах та голосують за них. Також між читаннями можуть вноситись поправки, які також проходитимуть через голосування. На цьому етапі закон можуть прийняти, відхилити, знову відправити на доопрацювання чи винести на третє читання;
- третє читання – фінальний крок. За законопроєкт голосують повністю з урахуванням усіх змін. Але на практиці до цього доходить не завжди – часто все вирішується ще на другому читанні.
Між читаннями діють чіткі терміни: до 14 днів між першим і другим і до 5 днів між другим і третім. Водночас парламент може не більше двох разів повертати документ на повторне перше або друге читання. Втім, цих термінів часто не дотримуються.
Щоб законопроєкт ухвалили, потрібно щонайменше 226 голосів депутатів.
Після голосування документ передають на підпис: спершу протягом 5 днів – голові Верховної Ради, далі – президенту.
Згідно з Конституцією України, президент має до 15 днів, щоб вирішити: підписати закон або повернути його з зауваженнями. Якщо документ повертають, його знову розглядає парламент.
Якщо закон не повернули, має вважатися, що він підписаний. Після цього його офіційно оприлюднюють, і він набирає чинності.
У разі повторного розгляду депутатам потрібно щонайменше дві третини голосів. Після цього президент зобов’язаний підписати закон, а на його оприлюднення відводиться до 10 днів.
Якщо ж президент і після цього не ставить підпис, закон має оприлюднити голова Верховної Ради.
Однак на практиці нині це не працює: деякі законопроєкти, передані на підпис президенту, залишаються неопублікованими навіть роками.