Вітольд Павлович Фокін – прем’єр-міністр України (1990 – 1992), народний депутат України I скликання (1991 – 1994).
Місце народження, освіта
Народився 25 жовтня 1932 року у селі Новомиколаївка Запорізької області в родині вчителів.
У 1954-му закінчив Дніпропетровський гірничий інститут (спеціальність – “Розробка родовищ корисних копалин”).
Кар’єра й політична діяльність
Починаючи з серпня 1954-го, працював у вугільній галузі. Обіймав різноманітні посади: зокрема, був помічником начальника, начальником дільниці, заступником головного інженера та головним інженером шахт на Луганщині.
Протягом 1963-1971 мав керівні пости: працював заступником начальника комбінату “Донбасантрацит”, керівником тресту “Первомайськвугілля”, головним інженером комбінату “Ворошиловградвугілля” та очільником “Свердловантрациту”.
У 1971 році перейшов до Держплану УРСР. Спочатку керував одним із відділів, у 1972-1979 роках був заступником голови Держплану, а далі – першим заступником голови.
У період із 1987 по 1990 роки обіймав посаду заступника голови Ради міністрів УРСР – голови Держплану.
Крім того, в 1989-му став народним депутатом СРСР XII скликання. А наступного року увійшов до парламенту УРСР (відповідно, також був народним депутатом України I скликання в 1991-1994 роках).
З серпня по жовтень 1990 року був заступником голови Ради міністрів й очолював Державний комітет УРСР з економіки.
Прем’єр-міністр України
Восени 1990-го на Фокіна поклали обов’язки голови Ради міністрів УРСР, а через кілька тижнів його затвердили на посаді.
У квітні 1991 року було утворено Кабінет міністрів УРСР, і Фокін став прем’єр-міністром. Зберігав посаду очільника уряду і після проголошення незалежності, тож до 1 жовтня 1992 року він був прем’єр-міністром України.
8 грудня 1991-го разом із тодішнім президентом України Леонідом Кравчуком підписав Біловезькі угоди про припинення існування СРСР.
Після прем’єрства
З 1993 року Фокін працював науковим співробітником Інституту світової економіки та міжнародних відносин, а також очолював Міжнародний фонд гуманітарних і економічних зв’язків України з Росією.
Протягом 1997-2001 років входив до Вищої економічної ради при Президентові України, а з 1999-го був президентом Луганського земляцтва в Києві (згодом – почесний президент).
У серпні 2020 року обійняв посаду першого заступника глави української делегації в Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на сході України. Втім, наприкінці вересня президент Володимир Зеленський підписав указ про виведення Фокіна зі складу делегації та звільнення з посади. Це сталося після того, як Фокін заявив, що не бачить жодного підтвердження того, що на Донбасі ведеться війна між Україною та Росією.
Смерть
Помер 20 березня 2025 року в Києві. На той момент Фокіну було 92 роки.
Сім’я
Був одружений із Тамілою Фокіною.
Діти – син Ігор та дочка Наталя. Онука – співачка Маша Фокіна.