В Україні необхідно переглянути підходи до мобілізації та роботи територіальних центрів комплектування (ТЦК), оскільки нинішня система викликає суспільну напругу. А попередні домовленості між нардепами та військкоматами не виконуються останніми.
Про це заявила народна депутатка Соломія Бобровська в інтерв’ю “Телеграфу”.
За її словами, ставка виключно на силові методи не дає результату, тому держава має перейти до більш системного та справедливого механізму. Вона наголосила, що Міноборони вже працює над новою концепцією, яка передбачає аналіз причин ухилення від обліку та самовільного залишення частин.
Депутатка зазначила, що покарання не повинні застосовуватися без розбору, адже необхідно враховувати обставини, в яких опинилися військові, а також загальний стан підрозділів і тривалість служби.
Підхід до відповідальності та обліку
Бобровська звернула увагу, що парламент уже посилив кримінальну відповідальність за самовільне залишення частини, підвищивши терміни покарання з 8 до 10 років. Водночас вона підкреслила, що надмірна криміналізація не розв’язує проблему.
За її словами, Міністерство оборони нині аналізує масив даних щодо військового обліку: скільки громадян перебувають поза системою, чому вони не оновлюють дані та як це пов’язано з кадровими проблемами в армії.
Окремо вона наголосила на необхідності виведення з “тіні” громадян, які не перебувають на обліку, та перегляду підходів до бронювання працівників. На її думку, пріоритет має надаватися підприємствам оборонно-промислового комплексу та критичним виробництвам, а не бізнесам, які використовують бронювання як економічний інструмент.
Реформа ТЦК і відмова від примусу
Народна депутатка також заявила, що існує домовленість про відмову від насильницьких методів мобілізації, однак такі випадки продовжують траплятися.
Вона підкреслила, що примусові дії лише посилюють недовіру в суспільстві та провокують конфлікти. Саме тому, на її думку, необхідна глибока реформа ТЦК, яка передбачатиме перерозподіл функцій між різними органами.
Зокрема, частину повноважень можуть передати іншим структурам, наприклад, правоохоронним органам, однак із дотриманням законних і ненасильницьких підходів.
Іноземний рекрутинг як допоміжний інструмент
Коментуючи ідею залучення іноземців до служби, Бобровська зазначила, що такий підхід не здатен повністю закрити потреби армії.
За її словами, рекрутинг за кордоном є дорогим і потребує додаткових ресурсів — від логістики до медичного забезпечення та перекладачів. Крім того, Україна наразі не повністю ефективно використовує вже наявний потенціал іноземних добровольців.
Вона підкреслила, що цей напрям може бути лише доповненням до загальної системи комплектування, але не її основою.
