Крижопільський районний суд Вінницької області відмовив Марині Порошенко у позові до Петра Порошенка про поділ майна подружжя. Це була друга невдала спроба відсудити частку активів, які перебувають під санкціями.
Про це стало відомо з ухвали суду.
Вперше дружина колишнього президента України позивалася до чоловіка у березні 2025 року. Марина Порошенко вимагала поділити набуте під час 40-річного шлюбу майно вартістю понад 17 млрд гривень.
Що хотіли поділити Порошенки:
- квартиру у столиці площею 134,06 кв. м;
- маєток у селі Козин під Києвом — з трьома альтанками, котельнею, двома гаражами, будинком охорони, загальною площею 1331,7 кв. м;
- дві земельні ділянки загальною площею 3,8 гектара;
- корпоративні частки у фонді "Прайм Ессетс Кепітал", ПрАТ "Київський завод експериментальних конструкцій", страховій компанії "Країна", "Міжнародному інвестиційному банку" та низці інших підприємств;
- колекцію з 42 картин.
Рішенням Крижопільського райсуду від 16 травня провадження за позовом Марини Порошенко було закрито "через відсутність предмета спору".
Друга спроба
Новий позов Марини Порошенко потрапив на розгляд Крижопільського районного суду у грудні 2025 року. Розгляд було призначено на 3 лютого 2026 року.
Як зазначила Марина Порошенко, через накладені на її чоловіка санкції вона позбавлена можливості "здійснювати своє право власності на майно", набуте під час шлюбу. Тому і просить суд захистити її права та поділити майно.
Адвокатка Марини Порошенко Крістіна Мисенко просила суд задовольнити позов, бо подружжя через санкції не може поділити спільне майно у позасудовому порядку. За словами адвокатки, її клієнтка та відповідач погодили розподіл майна.
При цьому адвокат Петра Порошенка Ілля Новіков зазначив, що відповідач повністю визнає позов.
Суд, вислухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, припустив нещирість в діях позивачки та відповідача.
"У даному випадку, на думку суду, прослідковується намір подружжя ініціювати спір про поділ майна за відсутності ознак реального спору між ними", – йдеться у судовій ухвалі.
Окрім того, суд вважає, що запровадження санкцій є засобом захисту національних інтересів, тому судові рішення не можуть нівелювати дію цих обмежень. З огляду на вказані обставини суд вирішив відмовити у задоволенні позову.
