Саломе Зурабішвілі – колишня президентка Грузії.
Місце народження, освіта
Зурабішвілі народилась 18 березня 1952 року в Парижі (Франція) в родині грузинських політичних емігрантів.
Навчалася в:
- Інституті політичних досліджень у Парижі (випустилася у 1972 році);
- Колумбійському університеті (США, 1973);
- Національній школі управління (Париж, 1981).
Кар’єра
Починаючи з 1974 року, працювала на дипломатичних постах. Зурабішвілі була:
- третьою секретаркою посольства Франції в Італії (1974-1977);
- другою секретаркою постійної місії Франції в ООН (1977-1980);
- співробітницею Центру аналізу та прогнозування центрального апарату МЗС Франції (1980-1984);
- першою секретаркою посольства Франції у США (1984-1988);
- першою секретаркою Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ, нині – ОБСЄ; 1988-1989);
- другою секретаркою посольства Франції в Чаді (1989-1992);
- першою секретаркою постійної місії Франції у НАТО (1992-1993);
- заступницею постійного представника Франції в Західноєвропейському союзі (1993-1996);
- технічною радницею кабінету МЗС Франції;
- інспекторкою Міністерства закордонних справ;
- співробітницею управління МЗС Франції з питань стратегії, безпеки та роззброєння (1998-2001);
- головою Генерального секретаріату національної оборони Франції з міжнародних питань і стратегії (2001-2003);
- надзвичайною та повноважною посолкою Франції у Грузії (2003-2004).
Навесні 2004 року тодішній президент Грузії Міхеіл Саакашвілі призначив Саломе Зурабішвілі міністеркою закордонних справ країни. Чиновниця отримала громадянство Грузії і зберегла при цьому французьке.
У жовтні 2005-го Зурабішвілі відправили у відставку з посади очільниці МЗС. Це сталося після того, як в ефірі телебачення вона звинуватила партію “Єдиний національний рух” у прагненні встановити “кланову диктатуру”, а також закликала президента розпустити парламент і призначити дострокові вибори.
Діяльність у політиці
Після відставки Зурабішвілі перейшла в опозицію до тодішньої влади. У листопаді 2005 року вона очолила “Громадський рух Саломе Зурабішвілі”, який через кілька місяців перетворився на партію “Шлях Грузії”.
Восени 2010-го пішла з грузинської політики й залишила країну. Після цього, до 2015 року, очолювала комісію Ради безпеки ООН щодо санкцій проти Ірану.
При цьому у 2013-му вона повернулася у Грузію й намагалася взяти участь у виборах президента країни, однак їй відмовили в реєстрації через наявність подвійного громадянства.
Через три роки Зурабішвілі пройшла до парламенту Грузії (балотувалася як самовисуванка, але отримала підтримку від партії “Грузинська мрія – Демократична Грузія”).
Влітку 2018 року вона подала прохання про відмову від громадянства Франції й оголосила про участь у президентських виборах у Грузії. Також була самовисуванкою, і згодом її підтримала “Грузинська мрія”. Це були останні прямі вибори президента у країні.
У першому турі набрала 38,64% голосів, а у другому – 59,52% (головним конкурентом був кандидат від партії “Єдиний національний рух” Григол Вашадзе). Таким чином Зурабішвілі була обрана президенткою Грузії (вступила на посаду 16 грудня 2018 року).
14 грудня 2024-го Виборча колегія Грузії обрала президентом країни Міхеіла Кавелашвілі. Опозиція і Зурабішвілі не визнали результати голосування.
Сімейний стан
Була одружена двічі. Другий чоловік, журналіст Жанрі Кашія, помер у 2012 році.
Має двох дітей від першого шлюбу: сина Теймураза й дочку Кетеван.