Олег Ольжич (справжнє ім’я – Олег Олександрович Кандиба) – український поет, археолог, політичний діяч.
Місце народження, освіта
Народився 21 липня 1907 року в Житомирі, в сім’ї відомого поета Олександра Олеся (Кандиби).
Жив у Пущі-Водиці під Києвом, навчаючись у трудовій школі. Однак здобув середню освіту лише після того, як сім’я переїхала до Праги.
Пізніше навчався на філософському факультеті Карлового університету (Чехословаччина), звідки випустився у 1929 році.
Кар’єра
Ще в студентські роки брав участь в археологічних розкопках, зокрема в Чехословаччині й на заході України.
Після створення у 1929 році Організації українських націоналістів (ОУН) Кандиба долучився до її діяльності. У Центральному проводі ОУН він спочатку керував культурним сектором, а згодом став заступником голови проводу.
На початку 1930-х років заявив про себе як поет, друкуючись у львівських часописах “Літературно-Науковий Вістник”, “Вістник”, “Обрії”, “Напередодні”, а також у празьких виданнях “Студентський вісник” і “Пробоєм”. Згодом видав низку збірок і циклів віршів. Псевдонім Ольжич він узяв на честь князя Олега.
Пізніше його запросили до Гарвардського університету (США) читати лекції з археології, і в 1938 році він заснував у Штатах Український науковий інститут.
Наприкінці 1930-х років редагував журнал “Самостійна думка”, перетворивши його на друкований орган Проводу українських націоналістів (ПУН).
У 1938-1939 роках долучився до діяльності Карпатської України, зокрема до її збройного опору угорській окупації. Тоді Кандибу заарештували угорські військові, і три дні він провів у в’язниці. Лише після того, як на захист діяча виступили угорські науковці, Кандибу звільнили.
Протягом 1939-1941 років очолював Революційний трибунал ОУН і входив до складу Проводу українських націоналістів.
На початку радянсько-німецької війни разом із Буковинським куренем прибув до Києва, де долучився до формування місцевих органів влади та поліції.
У 1941-1942 роках займався розбудовою підпільної мережі ОУН на території України.
У жовтні 1941 року Кандиба став одним із засновників політично-громадського утворення Українська Національна Рада.
Коли німецька влада почала репресії проти українських націоналістів, Кандиба залишив Київ і переїхав до Львова.
У травні 1942-го його обрали заступником голови ПУН та керівником Проводу на українських землях.
Після того, як у січні 1944 року був арештований голова ОУН Андрій Мельник, Олег Кандиба перебрав на себе обов’язки голови ПУН.
Загибель
25 травня 1944 року у Львові заарештували й Кандибу. Діяча відправили до німецької в’язниці Целленбау.
У ніч на 10 червня 1944 року він загинув під час чергового допиту. На той момент йому було 36 років.
Сім’я
Був одружений з Катериною Білецькою, дочкою літературознавця Леоніда Білецького.
Вже після загибелі Кандиби в нього народився син Олег.