Блаженніший Йосиф (Йосип Іванович Сліпий) – предстоятель Української греко-католицької церкви в 1963-1984 роках.
Місце народження, освіта
Народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість Теребовельського повіту (нині – Тернопільщина).
У 1911-му з відзнакою закінчив Тернопільську семінарію і того ж року вступив до Львівської греко-католицької духовної семінарії.
Богословську освіту здобував у Львові, Інсбруку (Австрія) та Римі (Італія).
Кар’єра
30 вересня 1917 року Сліпий був рукопокладений у священники.
З 1922-го почав викладати догматику у Львівській греко-католицькій духовній семінарії, а через чотири роки обійняв посаду ректора закладу.
Був ініціатором заснування Богословського наукового товариства, із 1926 року очолював його.
У 1923 році заснував богословський квартальник “Богословія”.
Починаючи з 1926 року, входив до складу кураторії Українського національного музею у Львові.
У 1929-му, за дорученням митрополита Андрея Шептицького, розбудовував семінарію. 14 квітня того ж року був призначений ректором Львівської богословської академії.
У 1930-му Сліпого обрали членом Наукового товариства імені Шевченка. Наступного року він став заступником голови Українського католицького союзу.
У 1935 році отримав сан соборового крилошанина, титул митрата та архідиякона Львівської митрополичої капітули. Брав участь в унійних конгресах.
22 грудня 1939-го митрополит Андрей Шептицький, за згоди Папи Пія XII, таємно висвятив Йосипа Сліпого в єпископи з титулом архієпископа Серрейського.
У 1941 році Сліпий підтримав Акт відновлення Української Держави, проголошений Організацією українських націоналістів у Львові.
Після смерті Шептицького, 1 листопада 1944 року, очолив Галицьку митрополію.
Арешт та заслання
11 квітня 1945-го архієпископ разом з іншими представниками Української греко-католицької церкви був заарештований радянською владою і отримав вирок – 8 років каторжних робіт.
Неодноразово відкидаючи пропозиції перейти у православ’я, Сліпий зазнавав нових переслідувань: повторні вироки йому виносили у 1953, 1957 та 1962 роках. Загалом він провів 18 років у засланні, відбуваючи покарання в таборах Сибіру та Мордовії.
Завдяки особистому втручанню Папи Івана XXIII і президента США Джона Кеннеді, в 1963 році Сліпого було звільнено з ув’язнення. Згодом він прибув до Риму й оселився у Ватикані.
Після заслання
23 грудня 1963 року Святий Престол надав йому титул Верховного архієпископа Львівського. Тоді ж Йосиф Сліпий очолив Українську греко-католицьку церкву. Пізніше, 25 січня 1965-го, він став кардиналом католицької церкви.
Сліпий звів у Римі собор Святої Софії, придбав і відновив храм Жировицької Матері Божої для українських греко-католиків.
У 1963-му заснував Український католицький університет святого Климента. Окрім цього, активізував роботу Українського богословського наукового товариства.
Протягом 1968-1976 років у Римі було видано восьмитомне зібрання його праць.
У 1968, 1970, 1973 та 1976 роках Йосиф Сліпий здійснив архієрейські подорожі країнами Європи, Америки, Азії та Австралії. Метою візитів було зміцнення зв’язків з українською діаспорою, пожвавлення церковного життя та представлення Української греко-католицької церкви у світі.
Смерть
Помер 7 вересня 1984 року в Римі (на той момент йому було 92 роки). У 1992-му був перепохований у Львові.