Чинна влада України розпочала реформи у "турборежимі", та невдовзі запал згас. Наразі реформаторська активність сягнула найнижчого за 10 років рівня. Йдеться не лише про зменшення кількості реформ, а й про падіння їхньої якості.
Про це повідомляє "Економічна правда" з посиланням на дані проєкту “Індекс реформ” від VoxUkraine.
У межах проєкту фахівці різних аналітичних центрів з 2015 року оцінюють реформаторські зусилля української влади. Кожен закон, постанова чи нормативний акт отримують від -5 до +5 балів.
Реформи в Україні: як це було
Після 2014 року Україна здійснила низку базових перетворень. Було створено Національну поліцію та антикорупційні органи, проведено децентралізацію та очищення банківської системи.
Представники обраної у 2019 році влади також завзято взялися за реформи. Закони тоді ухвалювалися рекордно швидко. Наприкінці 2019 року експерти зафіксували десятки реформаторських рішень.
На початку весни 2020 року, після відставки Кабінету міністрів на чолі з Олексієм Гончаруком, реформи загальмували. Середні бали індексу “просіли” ледь не до нуля, а кількість реформаторських рішень зменшилася втричі порівняно з попереднім кварталом.
Невдовзі Україна встановила антирекорд: уперше з 2015 року сумарна оцінка реформ на двотижневому відрізку пішла в мінус. Так сталося через скандальне рішення Конституційного Суду, що зруйнувало частину антикорупційної системи (воно отримало -4,5 бала).
Хто ще отримав мінус
За висновками експертів, з кінця 2020 року реформаторська діяльність в Україні перебуває у стагнації. За останні десять років з 1 800 реформ лише пів сотні мали негативний чи нульовий ефект.
За неповний 2025 рік було вже чотири рішення зі знаком “мінус”. Окрім обмеження повноважень антикорупційних органів негативну оцінку отримали такі інновації:
- “Клуб білого бізнесу” – має дискримінаційну природу;
- максимальні націнки на ліки – втручання держави в бізнес;
- закон про посилення захисту прав добросовісного набувача, зокрема прав на землю – містить корупційні ризики.
Причини стагнації реформ
Після Революції Гідності Україна доволі швидко вичерпала потенціал фундаментальних реформ на кшталт створення Нацполіції та антикорупційних органів.
Надалі планувалося виконати важчі завдання – трансформувати судову систему та Службу безпеки. Реалізація цих намірів загальмувалася через спротив системи.
Бюрократичний саботаж та інерція держапарату зупинили імплементацію не лише згаданих інновацій. Часто закони залишалися лише на папері: підзаконні акти затримувалися місяцями, а чиновники саботували їхнє виконання. Свою роль зіграли кадрові ротації та політична непослідовність.
Наприкінці лютого 2020 року через широкомасштабне вторгнення РФ українська влада була змушена перемкнутися на воєнний режим, відклавши більшість мирних реформ.
"Хоча урядовці заявляли, що “війна не зупинила реформ”, на практиці реформаторська активність навесні 2022-го майже завмерла. Ухвалювалися лише найнеобхідніші рішення, наприклад, закони для економічної мобілізації, адаптації судів до воєнного стану, а системні зміни відійшли на задній план", – йдеться в матеріалі.
