Дмитро Васильович Фірташ – український бізнесмен, власник Group DF.
Місце народження, освіта
Народився 2 травня 1965 року в селі Синьків на Тернопільщині.
Протягом 1982-1984 років навчався в професійно-технічному училищі № 119 у місті Лиман (на той момент – Красний Лиман) на Донеччині.
Сам Фірташ зазначав, що закінчив Донецький залізничний технікум, де навчався на машиніста локомотива, хоча насправді такого закладу не існувало. Однак у Донецьку була філія Харківського інституту інженерів залізничного транспорту.
Кар’єра
У період із 1984 по 1986 роки проходив службу в радянській армії (спершу на Одещині, а потім – на Хмельниччині). Закінчив службу у званні старшого сержанта.
За даними ЗМІ, після цього був машиністом, а згодом вирощував помідори й розводив песців.
У 1989 році став водієм пожежного відділення на Чернівецькій взуттєвій фабриці. Паралельно займався дрібною торгівлею. Пізніше долучився до продажу великої партії сухого молока в Узбекистан.
Також займався торгівлею овочевої продукції, що потім переросло в невелике виробництво. Керував приватною фірмою “КМІЛ”.
У 1992-1993 роках налагодив бізнес із продажу горілки.
Через кілька років, у 1996-му, вивіз родину до Німеччини, але продовжував розвивати бізнес у Чернівцях. До кінця того десятиліття відкрив у Берліні транспортну компанію MDF Transspeditions (Marina & Dmitriy Firtash Transspeditions).
За словами самого бізнесмена, в 1990-х роках він працював у Москві.
Навесні 2000-го компанія “КМІЛ” отримала ліцензію на право постачання природного газу в Україну за нерегульованим тарифом. Незабаром Фірташ став співпрацювати з російським газовим трейдером “Ітера”. З того часу розпочалася активна діяльність Фірташа в енергетичній сфері.
Через два роки підприємець отримав вплив на компанію Eural TG, яка уклала ексклюзивні контракти на постачання туркменістанського газу в Україну.
У 2003-му він став:
- власником хімічного заводу “Нітроферт”;
- засновником компанії Emfesz в Угорщині (для розвитку газового та енергетичного бізнесу);
- акціонером ВАТ “Рівнеазот".
Роком пізніше створив компанію “РосУкрЕнерго”, яка займалася перепродажем природного газу, а також була посередником при постачанні газу в Україну та Європейський Союз.
Також у 2004 році Фірташ придбав австрійську компанію з будівництва газопроводів під назвою Zangas Hoch und Tiefbau GmbH. Також став головним акціонером “Кримського содового заводу” і “Кримського титану”.
У 2007-му створив Group DF (The Firtash Group of Companies), до якої ввійшли деякі активи бізнесмена в хімічній промисловості. Пізніше до групи долучилися й інші компанії, зокрема в медіасфері.
У 2008 році Фірташ разом із дружиною заснував фонд Firtash Foundation.
Пізніше, у 2011-му, став мажоритарним акціонером “Надра Банку”, який через чотири роки було визнано неплатоспроможним.
Із 2012 року почав збільшувати присутність на українському роздрібному ринку газу: скуповував державні пакети акцій облгазів. При цьому облгази отримали в безкоштовну оренду державні газорозподільні мережі.
Крім того, свого часу отримав вплив над ланцюжком виробництва в титановій галузі.
У 2021 році українські правоохоронці заявили про розкриття схеми, за якою Міненерго передавало газорозподільні системи приватним операторам у безоплатне користування. В рамках цієї справи з травня наступного року газорозподільні підприємства Фірташа почали передавати в управління АРМА, а пізніше – “Нафтогазу”.
Діяльність у політиці
У 2002 році балотувався у Верховну Раду України від партії “Жінки за майбутнє”. Тоді політсила набрала 2,11% голосів і не пройшла в парламент.
На початку 2012 року за указом тодішнього президента Віктора Януковича очолив Національну тристоронню соціально-економічну раду. Орган мав розробляти і вносити президенту пропозиції щодо соціально-економічної політики.
Кримінальні справи
Влітку 1995 року Фірташ був заарештований за підозрою в контрабанді великої партії спирту, але пізніше його відпустили.
У 2014 році бізнесмена заарештували в Австрії за запитом Федерального бюро розслідувань США. Тоді австрійські правоохоронці заявили, що Фірташ перебуває в розшуку з 2006 року і звинувачується у хабарництві та створенні злочинної спільноти.
Незабаром він вийшов під заставу і підписку про невиїзд із Австрії. Віденський суд у 2015 році відхилив запит на екстрадицію бізнесмена до США, але через чотири роки Верховний суд Австрії дозволив цю процедуру.
Втім, адвокати подали апеляцію й екстрадиція так і не відбулася. Однак судові розгляди тривають.
У 2021 році потрапив під санкції Ради національної безпеки і оборони України. Стверджувалося, що сировина, яку виробляли підприємства Фірташа, постачалася військовим підприємствам РФ.
У 2023-му отримав від українських правоохоронців підозру у справі розкрадання пального з газотранспортної системи України. Підозра стосується привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем та відмивання майна, одержаного злочинним шляхом.
Активи
Станом на 2023 рік, видання Forbes оцінювало статки Фірташа в 180 млн доларів.
Нині до Group DF входять зокрема:
- холдинг із виробництва азотних добрив Ostchem (черкаський “Азот”, “Рівнеазот”, зруйноване “Сєвєродонецьке об’єднання “Азот” тощо);
- Запорізький титано-магнієвий комбінат;
- Мотронівський і Межиріченський гірничо-збагачувальні комбінати;
- миколаївський порт “Ніка-Тера”;
- Inter Media Group (телеканали “Інтер”, “НТН”, “Піксель”, інформаційне агентство “Українські новини” тощо).
Сімейний стан
Перша дружина – Людмила Грабовецька. Потім був одружений із своєю бізнес-партнеркою Мариною Калиновською. Нинішня дружина – Лада Фірташ.
Має трьох дітей: від першого шлюбу – дочку Іванну, від третього – дочку Ганну й сина Дмитра.
Джерела: Рух “Чесно”, “Українська правда”, Liga.net, LB.ua.