США припиняють військову допомогу Україні, про що цього тижня на слуханнях у Конгресі підтвердив міністр оборони Піт Гегсет.
Про це повідомляє The Telegraph.
Заява, зроблена в контексті обговорення військового бюджету США на 2026 рік, чітко засвідчила кардинальну зміну позиції адміністрації Трампа щодо війни в Україні порівняно з адміністрацією Джо Байдена.
За словами Гегсета, Білий дім вважає, що “найкращим виходом для обох сторін і в інтересах США є мирне врегулювання через переговори“.
Таким чином, Сполучені Штати чітко сигналізували: протистояти Росії відтепер має Європа. З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Вашингтон надав Києву військової допомоги на суму близько $74 млрд. Серед поставленої зброї — системи ППО Patriot, ракети ATACMS та HIMARS, гаубиці M777, танки, бронетехніка та мільйони артилерійських снарядів.
І хоча деякі пакети допомоги, ухвалені ще за каденції Джо Байдена, продовжують надходити, Київ фактично залишився без підтримки свого головного стратегічного партнера.
Три шляхи для Києва
Перед Україною залишаються три основні варіанти дій. Перший – покластися на Європу, яка має взяти на себе повне забезпечення зброєю та обладнанням. Другий – запропонований раніше цього місяця президентом Зеленським – полягає в закупівлі американської зброї у Вашингтона за європейські гроші. Третій варіант – виробляти необхідну зброю на українських заводах, фінансованих коштами європейських союзників.
На щастя для України, пише видання, європейські лідери неодноразово обіцяли активізувати підтримку та забезпечити Україну необхідним для продовження боротьби. Менш втішним є те, що на практиці Європа, схоже, краще дає обіцянки, ніж їх виконує.
Європейські обіцянки та реальність
Європейські лідери неодноразово обіцяли “взяти на себе більше відповідальності”. Проте на практиці, зауважує The Telegraph, їхні дії відстають від слів. У лютому голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн анонсувала ініціативу ReArm Europe, що “може мобілізувати до €800 млрд на оборонні витрати”.
Але йшлося не про гроші, а про послаблення боргових обмежень для країн-членів. Згодом представник ЄС із зовнішніх справ Кая Каллас запропонувала €40 млрд військової допомоги для України, проте ця ініціатива була заблокована низкою країн, зокрема Угорщиною, Словаччиною, Італією та Іспанією.
У травні ЄС нарешті схвалив виділення €1 млрд на підтримку українського оборонпрому з коштів, отриманих від заморожених активів Російської Федерації.
Українська оборонна промисловість: потенціал та виклики
Це рішення збіглося з нарощуванням темпів вітчизняного виробництва в Україні, яке нині покриває до 50% військових потреб. Україна вже обігнала ЄС за обсягами виробництва окремих видів озброєнь. Наприклад, випуск гаубиць “Богдана” сягнув 20 одиниць на місяць і може зрости удвічі за умови додаткового фінансування. У 2025 році Україна планує виробити 5 млн FPV-дронів, 30 тисяч далекобійних дронів і 3 тисяч крилатих ракет.
Частина українських розробок — ефективніша за західні аналоги. Наприклад, система радіоелектронної боротьби Limma краще справляється з перехопленням російських авіабомб, ніж західні чи російські аналоги.
Київ також продемонстрував технічну інноваційність під час недавньої масштабної атаки дронами по авіабазах у Сибіру й Арктиці: безпілотники були сховані в дахи збірних будинків і доправлені до місця запуску звичайними вантажівками, водії яких не підозрювали про такий вантаж.
Попри ці досягнення, Україна залишається вразливою щодо базових потреб війни — снарядів, набоїв, запчастин. Найгостріша проблема — нестача мобілізаційного ресурсу. Відео з примусовими затриманнями військовозобов’язаних спричиняють хвилі обурення в соцмережах.
Реальність російської могутності
На тлі оптимістичних прогнозів щодо виснаження, Росія продовжує витрачати колосальні суми на війну: у 2025 році — понад $160 млрд. Через різницю купівельної спроможності російська техніка дешевша: танк Т-90 коштує близько $4,5 млн, тоді як американський M1 Abrams — до $9,6 млн.
Водночас експерти попереджають, що системи Patriot, розроблені ще у 1981 році, дедалі гірше справляються з новими викликами — зокрема гіперзвуковими ракетами та масованими атаками дронами Shahed.
Питання стоїть руба: чи зможе Україна вистояти завдяки внутрішнім ресурсам і обмеженій підтримці Європи? Іронія в тому, зазначає видання, що ЄС продовжує фінансувати Росію — у 2025 році витрати на імпорт російських енергоносіїв (нафти, газу, вугілля, урану) сягнуть понад €20 млрд. Це більше, ніж обсяг військової допомоги Україні.
Поки ця диспропорція зберігається, обіцянки підтримувати Україну “стільки, скільки потрібно” звучать усе менш переконливо, наголошують журналісти The Telegraph.
