Повномасштабна війна серйозно змінила вітчизняний оборонно-промисловий комплекс (ОПК). Поряд із державними підприємствами виросли сотні приватних виробників зброї, безпілотних літальних апаратів (БпЛА) та інших військових технологій. Водночас із зростанням їхньої ролі галузь почала активніше впливати й на державні рішення.
Про те, як приватний ОПК став новим політичним фактором України та чому його вплив продовжує лише зростати – у матеріалі видання Політаналіз.
Як приватний ОПК став "базою" оборонної промисловості
До повномасштабної війни ОПК більшою мірою тримався на державних підприємствах концерну "Укроборонпром". Підприємства переважно займались виробництвом та ремонтом важкої техніки, але працювали й на експорт.
Ситуація суттєво змінилась вже після 2022-го. На вітчизняний ринок почали масово заходити приватні компанії, а виробничі можливості усієї галузі почали швидко зростати. Як розповідала в інтерв’ю “Укрінформу” голова Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з питань захисту прав інвесторів та робочої групи з питань інвестицій в ОПК Галина Янченко, протягом наступних років спроможності ОПК збільшилися приблизно у 55 разів.
Сьогодні ж у галузі працює близько 1,5 тисячі підприємств, й майже 80% із них – приватні. Фактично саме приватний сектор й став основою швидкого масштабування вітчизняної "оборонки".
Держава – головний замовник
Водночас швидке зростання виробництво створило для ОПК й нову проблему – держава просто не встигає викуповувати все, що компанії здатні виготовляти.
Наприклад, у 2024 році виробники дронів й засобів РЕБ могли випустити набагато більше продукції, але частина потужностей залишилася без замовлень. Схожа ситуація фіксувалась й надалі: у 2025-му, як повідомляв президент Володимир Зеленський, ОПК був недозавантажений щонайменше на 40%.
Рішення країни щодо закупівель фактично визначають темпи розвитку вітчизняного оборонного ринку. Якщо замовлень недостатньо, компаніям складніше утримувати виробничі лінії, команди та вкладати гроші в нові розробки.
Зброярі почали об’єднуватися
Разом зі зростанням приватного ОПК почала змінюватися й модель відносин між виробниками та державою. Якщо раніше компанії діяли окремо, то з часом вони почали створювати асоціації та галузеві об’єднання. Через них зброярі вже можуть формувати спільну позицію й напряму доносити її до уряду та парламенту. Йдеться не лише про якісь окремі контракти, але й про правила закупівель, підтримку виробництва, експорт та інші рішення, від яких залежить розвиток галузі.
Разом із цим виробники дедалі активніше порушують питання державної підтримки.
"В усіх країнах світу є лобізм вітчизняних виробників. Щоправда, у нас є невеликий спадок пострадянської культури, коли підтримка виробника починає в подальшому формувати якесь бачення несправедливості в інших виробників. Що, в цілому, напевне нормально. І, думаю, ми перейдемо від цього до формату більш сталої синергії між державою та виробниками, аби масштабування було сталим і не сильно залежало від тих чи інших компонентів", – пояснював заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони (РНБО) Давид Алоян.
Експорт зброї став політичним питанням
З розвитком приватного ОПК експорт зброї став не лише економічним, але й політичним питанням. Коли країна продає озброєння за кордон, вона має вирішити, кому дозволяти ці поставки, які технології можна передавати та що може отримати натомість.
Як й зазначалось вище, сьогодні проблема полягає в тому, що вітчизняний ОПК здатний виробляти значно більше, ніж держава може закупити за власний бюджет. Через це частина заводів працює лише на частину своїх можливостей, внаслідок чого решта потужностей простоює. Фактично, це створює замкнене коло.
Тому експорт почав розглядатись як один із способів завантажити виробництво, зберегти команди й дати галузі можливість далі розвиватися.
Водночас продаж зброї – це ще й інструмент зовнішньої політики. Великі оборонні контракти часто стають частиною ширших домовленостей між країнами та допомагають вибудовувати довгострокові партнерства.
Для України, своєю чергою, це особливо важливо, оскільки власний ОПК вже має сучасні розробки й конкурентне виробництво. Через це продаж може приносити не лише гроші, але й додаткові політичні можливості у відносинах з партнерами.
Однак йдеться не про вільний експорт будь-якої зброї, а саме про модель, за якої країна спочатку забезпечує власні потреби й лише після цього дозволяє продавати за кордон те, що не потрібне Силам оборони. Це дозволяє зберігати контроль над критичними технологіями й давати виробникам можливість масштабуватися.
"Оборонка" стала частиною міжнародних відносин
Зростання приватного ОПК поступово вивело українські компанії на міжнародний рівень. Іноземні фонди почали інвестувати кошти в українські оборонні стартапи та виробників, а самі технології частіше стають основою спільних проєктів із партнерами.
Варто згадати й про Build with Ukraine. Суть програми полягає в тому, що українські зброярі виходять за межі країни й разом із партнерами на їхній території запускають спільне виробництво. Насамперед це стосується різних типів дронів й ракет. Партнери ж при цьому не лише надають майданчики для виробництва, але й допомагають фінансувати його.
Як приклад, вже у серпні 2026-го в рамках ініціативи українська TAF Industries та данська Upteko домовилися про співпрацю у виробництві дронів. Вже з 2027-го компанії планують виготовляти тисячі безпілотників щомісяця.
Схожі проєкти Україна запускала й з іншими партнерами. Наприклад, Британія домовилася про виробництво українських дронів-перехоплювачів Octopus.
Вплив приватного ОПК буде зростати
Подальший розвиток приватного ОПК багато в чому залежить від того, наскільки держава зможе спростити правила для бізнесу, розширити доступ до кредитів і грантів та створити кращі умови для залучення іноземних інвестицій.
Для України це шанс не лише зміцнити власну оборонну промисловість, а й закріпити її на європейському та світовому ринках. Якщо використати цю можливість, приватний ОПК продовжить набирати вагу – як в українській економіці, так й в міжнародних відносинах країни.
При цьому самі виробники дедалі частіше представляють свої інтереси не поодинці, а через об’єднання. Одне з них – “Українська рада зброярів”.
Виробники вже сьогодні поступово переходять від ролі звичайних виконавців держзамовлень до учасників формування правил у своїй галузі. Під час нещодавньої зустрічі з представниками оборонних підприємств та асоціацій міністр оборони Євгеній Хмара обговорював можливості масштабування виробництва та умови роботи для бізнесу. Тоді ж він заявив, що Міноборони працює над більш прогнозованими й зрозумілими правилами для виробників.
Як й зазначалось вище, одна з головних проблем на сьогодні – нестача контрактів. У серпні 2026 року "Українська рада зброярів" заявила, що замовленнями було завантажено лише до 25% наявних виробничих потужностей.