Європейський союз (ЄС) об’єднує 27 країн, але не має єдиного органу, який самостійно ухвалював би всі рішення. Влада в блоці розподілена між Єврокомісією (ЄК), Європарламентом (ЄП), Радою ЄС та Європейською радою, кожна з яких має власні повноваження.
Про те, як працює ЄС, хто пропонує та ухвалює закони й чому одна країна здатна ветувати спільні рішення – у матеріалі видання Політаналіз.
Європейський парламент
Отже, кожна з інституацій в блоці – Європейська комісія, Рада ЄС та інші – відповідають за свою частину роботи. Наприклад, ЄП представляє інтереси громадян країн-членів блоку. Його депутатів обирають в усіх 27 країнах-членах.
Всередині ж самого органу депутати об’єднуються вже не за країнами, а за політичними поглядами.
Сама ж роль Європарламенту не обмежується лише політичними заявами або резолюціями. Разом із Радою ЄС він бере участь в ухваленні європейських законів, а без його підтримки більшість законодавчих пропозицій не зможуть набути чинності.
Європейська комісія
Європейська комісія, своєю чергою, фактично запускає більшість законодавчих процесів у блоці. Вона готує та вносить пропозиції нових законів, після чого їх вже розглядають інші органи.
Далі до роботи підключаються:
- Рада ЄС, яка представляє уряди країн-членів;
- Європейський парламент, який представляє громадян Союзу.
Рада ЄС та Європарламент розглядають ініціативу та формують власні позиції. Якщо між ними виникають розбіжності – розпочинаються переговори, аби узгодити спільний текст. До діалогу долучається й Єврокомісія, яка виступає посередником та допомагає знайти компроміс.
Хто насправді ухвалює закони
Більшість законів ЄС Європейський парламент й Рада ЄС ухвалюють разом. Як й зазначалось вище, обидві сторони мають погодити спільний текст документа. Якщо їхні позиції не збігаються, починаються переговори, під час яких сторони шукають компроміс.
Також Європарламент разом із Радою ЄС ухвалюють бюджет блоку та контролюють, як витрачаються спільні кошти.
Як приклад досягнення консенсусу – ухвалення у 2026-му двох регламентів щодо тарифних домовленостей між ЄС й Сполученими Штатами Америки (США). Спочатку свою позицію сформував профільний комітет Європарламенту з питань міжнародної торгівлі, після чого її підтримали депутати на пленарному засіданні.
Далі Європарламент й Рада ЄС провели переговори та у травні попередньо погодили спільний текст двох регламентів. Після цього домовленість окремо схвалив Європарламент, а згодом остаточне рішення ухвалила Рада ЄС.
Європейська рада
Європейська рада визначає загальний політичний курс й головні пріоритети ЄС, але сама не ухвалює європейські закони. До неї входять президенти або прем’єр-міністри всіх держав-членів, а також президент Європейської ради та президент Єврокомісії.
Роботу Європейської ради координує її президент. Він не представляє окрему країну, але головує на зустрічах, організовує роботу інституції та допомагає лідерам країн-членів знаходити компроміси.
Як у ЄС голосують та чому одна країна може заблокувати рішення
В ЄС не всі рішення потребують згоди кожної країни-члена. У багатьох питаннях достатньо підтримки більшості. Однак все ж є й питання, де рішення доводиться ухвалювати одностайно.
Саме тут й виникає право вето. Якщо хоча б одна країна голосує проти, ініціатива може бути заблокована. Це вже неодноразово траплялось, наприклад, у питаннях розширення блоку. Болгарія блокувала початок переговорів із Північною Македонією, а Греція – подальше просування Албанії.
Наслідки таких блокувань достатньо відчутні, оскільки затягують ухвалення рішень, ускладнюють пошук компромісів між країнами та можуть гальмувати питання розширення.
У випадку євроінтеграції України показовою була поведінка колишнього уряду Угорщини на чолі з проросійським Віктором Орбаном. Одним із аргументів Будапешта проти просування України до ЄС тривалий час залишалося питання угорської меншини на Закарпатті. Згодом позиція Орбана стала ще більше радикальною – він почав жалітись на можливі економічні наслідки вступу України для Угорщини та відкрито виступати вже проти самого членства країни. На тлі цього, виникає питання чи може блок ефективно працювати за нинішніх правил.
Зокрема дедалі частіше порушується питання про те, у яких сферах рішення можна було б ухвалювати кваліфікованою більшістю замість одностайності. За стандартним правилом для цього потрібна підтримка щонайменше 55% держав-членів, які представляють не менше 65% населення блоку.
Однак, в ЄС є й механізм, який дозволяє позбавляти окремих членів блоку права голосу. Його можуть застосувати, якщо країна, наприклад, порушує основні цінності Союзу. Втім, пройти розпочати цю процедуру на практиці також непросто. На першому етапі Рада ЄС має офіційно визнати, що дійсно існує ризик серйозного порушення цінностей. Наступні кроки потребують ще ширшої підтримки, а на одному з ключових етапів – фактично згоди всіх інших держав-членів.