Після відходу Андрія Єрмака з посади керівника Офісу президента кулуарне політичне життя в Україні зазнало суттєвих трансформацій. Призначення Кирила Буданова новим очільником ОП започаткувало новий етап розподілу сфер впливу у вищих ешелонах влади. Видання РБК-Україна ділиться інсайдами, як вибудовуються стосунки всередині оновленої команди та чому під ударом опинився міністр оборони Михайло Федоров.
Як розподілилися повноваження на Банковій після відходу Єрмака
Співрозмовники в кулуарах влади запевняють, що колишній тотальний вплив Андрія Єрмака остаточно відійшов у минуле. Замість однієї фігури, яка контролювала всі державні процеси, в оточенні Володимира Зеленського сформувалося декілька умовних центрів ухвалення рішень.
Повноваження розподілилися між ключовими гравцями: Кирило Буданов координує внутрішню та зовнішню політику, голова фракції "Слуга народу" у Верховній Раді Давид Арахамія відповідає за парламентські справи. Натомість прем’єр-міністерка Юлія Свириденко повністю курує економічний блок. Таке розпорошення влади ліквідувало колишні монопольні інтриги, але при цьому породило внутрішню недовіру, оскільки топменеджери почали сприймати одне одного як потенційних конкурентів.
Притирання характерів: як Буданов керує Офісом Президента
Процес адаптації Кирила Буданова до нової цивільно-політичної ролі проходив непросто. Джерела видання розповідають, що через різницю темпераментів між президентом і новим головою ОП декілька тижнів тому справа ледь не дійшла до розриву стосунків. Ситуацію вдалося врегулювати лише після відвертої розмови тет-а-тет, під час якої було знайдено компромісний формат співпраці.
На відміну від Єрмака, Буданов намагається уникати того, що робив його попередник — він не супроводжує главу держави у кожній поїздці та зосередився на розв’язанні конкретних закритих завдань. Серед його пріоритетів — координація обмінів полоненими, стратегічні переговори, комунікація з великим бізнесом та оздоровлення атмосфери у Верховній Раді. Варто зазначити, що у роботі з нардепами Офіс президента почав практикувати "поділ поваги" замість мови ультиматумів.
Михайло Федоров під ударом: чому атакують главу Міноборони
Найбільш помітна лінія протистояння на Банковій зараз розгортається навколо міністра оборони Михайла Федорова. Попри публічне заперечення конфліктів, позиції очільника оборонного відомства зазнають серйозних медійних та апаратних атак. Незадоволення у вищому керівництві викликали затримки із юридичним оформленням контрактів на дефіцитні системи Patriot, а також повільні темпи розв’язання скандальних питань із мобілізацією в тилу.
Проте реальна причина тиску, пише видання, на Федорова глибша — вона криється у фінансах. Міноборони зараз розпоряджається колосальними бюджетами, а команда міністра розпочала жорстку ревізію: закупівлі переводять на прозорі тендери, скасовуються замовлення на застарілу зброю та урізаються сумнівні витрати. Це створило величезну кількість впливових ворогів серед військово-промислового лобі, які намагаються дискредитувати міністра в очах президента.
Міноборони проти Генштабу: суперечка про те, як вести війну
Паралельно загострилися стосунки між Міністерством оборони та Генеральним штабом на чолі з Олександром Сирським. Кадрові військові висловлюють незадоволення тим, що цивільна команда міністерства намагається заходити на суто бойове поле Збройних Сил України. В армійському керівництві наголошують, що завдання Міноборони за стандартами НАТО — забезпечити армію ресурсами, а не вказувати, як саме воювати чи які підрозділи створювати.
Між Федоровим та Сирським існує фундаментальна різниця у поглядах на стратегію. У Генштабі вважають, що міністерство занадто захопилося фінансуванням дронів, затягнувши водночас контрактування необхідних для фронту наземних роботизованих комплексів та класичних артилерійських снарядів. Водночас в оточенні міністра впевнені, що саме технологічні рішення їхньої команди забезпечили успішні глибокі удари по логістиці та нафтопереробній галузі ворога.
Хто керує армією: повноваження Міноборони та Генштабу
В Україні управління оборонним сектором чітко розмежоване за принципом розподілу цивільного контролю та безпосереднього військового командування. Міністерство оборони є цивільним органом виконавчої влади, який здійснює військово-політичне та адміністративне управління армією. Головне завдання відомства — це формування оборонної політики, забезпечення ЗСУ фінансуванням, озброєнням, технікою та ресурсами, а також контроль за законністю використання бюджетних коштів. Міноборони виступає головним замовником та стратегічним менеджером, який створює умови для ведення війни, але не керує операціями на полі бою.
Натомість безпосереднє керівництво Збройними Силами України покладено на Генеральний штаб та Головнокомандувача ЗСУ. Генштаб є головним військовим органом із планування оборони держави та оперативного управління застосуванням військ. Саме кадровий генералітет визначає стратегію і тактику бойових дій, формує потреби в кількості техніки та особового складу, організовує стратегічне розгортання армії та безпосередньо керує бойовими операціями на фронті. Така двокомпонентна модель повністю відповідає стандартам НАТО, де цивільні міністри забезпечують армію, а професійні військові — воюють, що мінімізує конфлікт інтересів та підвищує ефективність оборони.
Політичні зміни та кадрові перестановки у Кабміні завжди супроводжуються коригуванням соціально-економічного курсу країни. Нагадаємо, раніше ми детально аналізували, які зміни заклав уряд у трирічний фінансовий план та що буде з девальвацією гривні й виплатами військовослужбовцям.
