Антін Володиславович Крушельницький – письменник, педагог, міністр освіти Української Народної Республіки (квітень – липень 1919).
Місце народження, освіта
Народився 4 серпня 1878 року в місті Ланьцут (нині – Польща), в родині адвоката.
Навчався в гімназіях у Бучачі та Перемишлі, вищу освіту здобував на філософському факультеті Львівського університету.
Кар’єра
У 1899 році побачила світ перша збірка оповідань Крушельницького – “Пролетарі”. Загалом як письменник він працював у різних жанрах. Відомий повістю “Буденний хліб” (1900), романом “Рубають ліс” (1914) та багатьма іншими творами.
Протягом 1900-1903 років був співвидавцем журналу “Молода Україна”. Крім того, до 1913-го працював у журналі “Літературно-науковий вісник”, а також певний час – у газетах “Буковина” та “Прапор”.
З 1901 року викладав у гімназіях Львова, Відня, Коломиї та інших міст. Кілька років очолював українську приватну гімназію “Рідна школа” у місті Городенка.
Був знайомий з поетом Іваном Франком і долучився до самостійницької групи “Молода Україна” та Русько-Української радикальної партії – першої політсили на теренах України.
Виступав ініціатором створення осередків організації “Просвіта”, філій товариств “Січ” та “Сокіл”, а також товариства “Учительська громада”.
У 1915-му Крушельницький був обраний бургомістром міста Городенка.
Через три роки ввійшов до складу Української національної ради Західно-Української Народної Республіки.
У квітні 1919-го обійняв посаду міністра освіти Української Національної Республіки.
Після падіння влади УНР Крушельницький виїхав до Відня, де організував видавництво “Чайка”. У жовтні 1919 року очолив педагогічну місію Міністерства освіти УНР з випуску підручників.
Згодом працював в радянофільському часописі “Нова громада”. Протягом 1929-1932 років був видавцем і редактором журналу “Нові шляхи” у Львові.
У 1932 році польська поліція заарештувала Крушельницького за прорадянську діяльність. Його ув’язнили у львівській тюрмі “Бригідки”. Після звільнення в 1933 році він започаткував нове видання – журнал “Критика”.
Улітку 1934-го Крушельницький, на запрошення уряду УРСР, разом із сім’єю переїхав до Харкова. Прийняв радянське громадянство та отримав роботу в редакції “Української радянської енциклопедії”.
Того ж року був заарештований за сфабрикованим звинуваченням у “створенні центру Організації українських націоналістів” та “підготовці терористичних актів". Засуджений до десяти років ув’язнення, яке відбував на Соловках. Реабілітований посмертно в 1957 році.
Загибель
Розстріляний радянською владою 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карельська АРСР). На той момент Крушельницькому було 59 років.
Сімʼя
Був одружений із акторкою, письменницею, громадською діячкою Марією Крушельницькою (до шлюбу – Слобода).
У шлюбі народилися пʼятеро дітей: сини Іван (поет і перекладач), Богдан (економіст та педагог), Тарас (письменник і перекладач) та Остап (дослідник кіно й журналіст), а також дочка Володимира (лікарка та публіцистка).
Двоє синів Крушельницького були розстріляні в 1934 році, ще двоє – разом із ним у листопаді 1937-го, дочка – в грудні 1937-го. Родина Крушельницьких, знищена радянським режимом, стала одним із символів Розстріляного Відродження.
