Політаналіз - політичний аналіз сьогодення » Аналіз новин політики » Три сценарії “кольорової” революції в Росії

Три сценарії “кольорової” революції в Росії

8 Июль, 2008 від admin

Чи можлива революція в сучасній Росії? Відповідь на це питання вимагає аналізу мережної динаміки російської політичної системи.

Причини революцій в Росії варто шукати скоріше в сфері суспільної свідомості, чим у реальних соціальних практиках. Необхідно досліджувати соціальні мережі, при злитті яких виникають сприятливі або збереженню, або зміні існуючого політичного ладу соціально-політичні рухи. Російську політичну систему можна охарактеризувати як імперське суспільство з високим рівнем концентрації ресурсів у центрі. На всіх рівнях політичній системі властиві ціннісна інтеграція, дуалістична картина миру з
розподілом на “погане” і “гарне” і інститути імперського типу. У цінностно інтегрованому суспільстві формуються соціальні мережі, що володіють різними орієнтаціями. У соціумі відбувається розподіл на “ортодоксів”, що розділяють пануючі в суспільстві цінності, і конфронтуючих їм “єретиків”.
Перевага перших над другими забезпечує стабільність у суспільстві. Імперська система влади сприяє розвитку одночасно двох політичних культур - підданнічної і активістської. З одного боку, для
підтримки влади потрібна звичка до підпорядкування, а з іншого боку - імперія припускає орієнтацію населення на соціально-політичний центр і активність у його рамках. У такому суспільстві кожний соціально-політичний рух, що володіє специфічною системою цінностей, потенційно виступає джерелом нового політичного режиму.

Головне джерело поповнення пануючої еліти - “ортодокси”-активісти. З їхнього числа формуються цінностно інтегровані соціальні мережі. У верхній частині правлячої еліти створюються “ортодоксальні” креативные мережі, усередині яких приймаються ключові рішення. Для проведення рішень у життя й забезпечення роботи бюрократії діють владні мережі виконання. У мережах простежується
відповідність між займаною посадою й впливом у мережі, що є однією з умов виживання політичної системи даного виду.
Цінностно інтегровані мережі влади продубльовані мережами владної повсякденності. Паралельно діють і корупційні мережі влади. У міру росту останніх інтеграція усередині еліти втрачає ціннісний характер і перетворюється в сугубо процедурну, у результаті чого формуються мережі бюрократичної
солідарності й бюрократичного обміну. Перевага корупційних мереж порушує принцип відповідності між посадою й ступенем “ортодоксальності”, що стимулює створення мереж “ортодоксальної” креативності поза політичною системою.
“Ортодоксальні” мережі вторгаються в побут і забезпечують собі підтримку через мережі впливу. Паралельно з ними завжди існують креативные мережі “єретиків”, у надрах яких формулюються альтернативні ідеології й стилі життя. “Єретичні” мережі існують в активній і пасивній формі. Пасивне
існування проявляється як “єретична” повсякденність, почасти близька повсякденності “ортодоксальної” і не несучої погрози для влади в стабільній ситуації. При настанні кризи мережі “єретичної” повсякденності мобілізуються через мережі впливу.
Доки домінують мережі “ортодоксів”, а креативні й виконавчі мережі цінностно інтегровані, ситуацію можна вважати стабільної. Однак ріст корупції у владних мережах приводить до руйнування мереж впливу. У подібній ситуації відкривається можливість для заміщення мереж влади мережами “єретиків”. У Росії соціально-економічна обстановка не робить прямого впливу на можливість революції, при цьому революція потенційно можлива завжди. Для здійснення революції потрібне змикання опозиційних “єретичних” мереж, а також інтеграція “єретичних” мереж і влучення пасивних “ортодоксів” під вплив “єретиків”. Проте, у сучасній Росії цього зробити не вдається. Причини криються в низькому рівні суспільної солідарності, фрагментарності, нестабільності й загальній слабості соціальних мереж. У подібних умовах добре організована сильна адміністрація при наявності в неї достатніх ресурсів здатна довго втримувати опозиційні соціальні мережі від трансформації в масові рухи. Злиттю “єретичних” мереж перешкоджає ідеологічний розкол. Консервації розколу сприяють контроль над ЗМІ, проведення спеціальних
інформаційно-пропагандистських заходів, маніпулювання опозиційними партіями й розвиток “партії влади” з її ідеологією “центризму”.
На погляд автора статті, у сучасних російських умовах поштовхом до революції можуть послужити наступні три фактори:
1) часткова лібералізація режиму при повній втраті їм дієздатності;
2) внутріелітний розкол, спровокований спробою проведення “революції зверху”;
3) несподівана смерть глави держави при відсутності легітимного “спадкоємця”.
Головне завдання Росії в умовах, що створилися, - не знищення політичного режиму, а зміна політичної системи за допомогою спокійного еволюційного розвитку. Цього можна досягти через мережі щоденності й практики повсякденності, які влада повинна поступово й ефективно реформувати.

автор А. Казанцев

Розміщено в категорії Росія

Також схожі статті:
    None Found



Написати коментар або відгук

Важливо: Всі коментарі проходять модерацію, щоб попереджати появу спаму!


Реклама політаналізу:

поменять правильно на коробке автомат соленоиды



Політаналіз - політичний аналіз сьогодення

Політична ситуація в Україні та у світі змінюється щодня, тож ми намагаємось слідкувати за подіями та сприяти поширенню тільки правдивої інформації, підкріплюючи її наявними фактами. Точка зору авторів не обов'язково співпадає з точкою зору читача, але це не значить що наш політичний аналіз є хибним, бо повага думки кожного - це і є шлях до демократизації суспільства.